Історичні постаті Кореї. Король Седжон Великий. Частина 1.

СЕДЖОН ВЕЛИКИЙ

«Якщо люди процвітають, як може король не процвітати з ними? 

І якщо люди не процвітають, як може король процвітати без них?»

Седжон (кор. 세종, 世宗, Sejong); ім'я при народженні Лі До (кор. 이도, 李祹, Yi Do, Yi To). 

Дата народження: 07.05.1397

Місце народження: Хансон*, нині Сеул, Південна Корея

Дата смерті: 08.04.1450 Вік (52)

Місце смерті: Хансон, нині Сеул, Корея

Знак зодіаку: Телець

За східним: Бик

Седжон — корейський правитель, четвертий володар держави Чосон, національний герой Кореї. Його часто іменують Седжоном Великим (Седжон-теван (кор. 세종대왕, 世宗大王, Sejong Daewang «король (ван**) Седжон Великий»), ім'я передає шану його досягненням. 

*За часів Корьо сьогоденний Сеул був відомий як Хансон (한성; 漢城, «фортеця на березі річки Хан (Ханган)»). За часів династії Чосон, що почалася в 1394 році, був столицею держави і називався Ханян (한얀; 漢陽). У роки японського колоніального правління на території міста розташовувалася адміністративна одиниця Кьонсон (кор.경성; яп. 京城, Кейдзе), назва Сеула була остаточно затверджена в незалежній Кореї в 1946 році.

**Ван (кит. 王, піньінь: wáng); Вионг (в'єтн. Vương, тьи-ном 王) — титул правителя у країнах «ханьського (китайського) культурного впливу» (крім Японії), що відповідає приблизно європейським лат. rex — цар або англ. king — король.

Життєпис

Народження і дитячі роки

Майбутній король народився 7 травня 1397 року і був третім сином і шостою дитиною в родині короля Тхеджона (태종) і королеви Вонґьон (원경왕후).

На момент його народження в сім'ї було два принци — Янньон (양녕) і Хьорьон (효령), та три принцеси — Чонсун, Кьонджон та Кьонґан. Ім'я, дане хлопчику при народженні, було Лі До.

У 1408 році (8-й рік правління короля Тхеджона) Лі До отримав ім'я Чхунньон-Гун (принц Чхунньон (충녕), і в цьому ж році одружився з дівчиною з сім'ї Шім (청송 심씨) надалі принцеса і королева Сохон (소헌왕후), дочкою головного державного радника Чосону. 

З юних років принц Чхунньон захоплювався читанням та навчанням. З дитинства, не випускаючи книг із рук, юний Седжон мав проблеми з зором і страждав від трудоголізму, тому батько ховав від нього книги. Але королевич їх знаходив і однаково продовжував читати.

Молодий принц перевершував у своїх здібностях і знаннях двох своїх братів, тому в 1412 році у віці 12 років Лі До був дарований титул Великого принца (Теґун; 대군) Чхунньона (кор. 忠寧) і став називатися Чхунньон-Теґуном.

Його пов'язували глибокі дружні стосунки зі своїми братами, також він вирізнявся надзвичайною синівською шанобливістю до своїх батьків. Так, Чхунньон особисто доглядав хворого молодшого брата, але Сонньон, який страждав від кору, помер, так і не зумівши подолати хворобу.

Суперечки із спадковим принцом Янньоном

В «Анналах династії Чосон»* також є зафіксований факт, який натякає на суперечки між Чхунньоном і Янньоном.

*Щорічні історичні звіти, що складалися в Кореї під час правління династії Чосон.

Коли наслідний принц Янньон охайно вбрався, одягнув прикраси й запитав підлеглого про його зовнішній вигляд, Чхунньон сказав: «Будь ласка, спочатку наведіть лад у своїй голові, а потім переймайтеся свою зовнішністю».

Після бенкету, проведеного дідусем Чонджоном (정종), принц захотів забрати собі наложницю його шваґра*, однак Чхунньон висміяв його дії, і Янньон не зміг здійснити задуманого. До того ж на річницю смерті бабусі — королеви Шіне, після обряду спалення, спадковий принц грав у шахи з прислугами. Чунньон знову висміяв його дії, і принц образився.

*Шва́гер, шва́ґер, шва́ґор, шваґро́, шва́ґров, шо́вґор, шваґерко — термін свояцтва, чоловік сестри або брат дружини або чоловіка, залежно від значення уживається як синонім свояка, шурина чи зятя.
Жіноча форма шва́грова також може вживатися в кількох значеннях: для позначення своячки (сестри дружини), зовиці (сестри чоловіка) чи братової (дружини брата).

Старші брати Седжона не успадковували трон: принц Янньон вважав за краще полювання та розваги державним справам і всіма своїми діями показував, що не мав бажання виконувати свої обов'язки спадкого принца. 

Тож коли дії Янньона стали вкрай необдуманими, а скарги з'являлися одна за одною, король Тхеджон вже більше не потурав різним витівкам Янньона і вилучив принца з палацу і позбавив влади; середній син — Хьорьон (효령) — пішов у монастир (на фото зліва: зображення принца Хьорьона (1396-1486).

Так у червні 1418 роцу (18-й рік правління короля Тхеджона), король Тхеджон прийняв рішення нарікти Чхунньона новим спадковим принцом.

Король Тхеджон перед зреченням зачищав уряд від посадових осіб, незгодних зі зведенням молодшого сина на престол: оскільки Седжон був наймолодшим із братів, то стояв останнім у порядку престолонаслідування, проте він був старанним, любив читати, виявляв інтерес до наук. Знаючи це, Тхеджон 10 серпні 1418 року, за два місяці до коронації, зрікся престолу на користь 22-річного Седжона. 

Спочатку принц відмовився приймати владу, але після наполягань батька, все-таки дав згоду і був коронований у палаці Кьонбок (Кьонбоккун; 경복궁).

Батько бачив у своєму молодшому синові всі задатки, необхідні монарху — освіченість, здоровий глузд і рішучість. Після зречення колишній король зберігав владу військових аж до своєї смерті 1422 року. Передаючи трон Седжону, король Тхеджон наказував, щоб той приніс мир і спокій своєму народу, оскільки йому самому свого часу довелося бути безжальним, щоб утвердити королівську владу і закласти основи династії Чосон (조선; 1392–1897).

Седжон користувався величезною любов'ю простого народу. Він правив з 1418 і до своєї смерті в 1450 році.

Він реорганізував корейський уряд, призначивши на державні посади службовців із різних соціальних верств. Крім того, проводивши національні заходи в конфуціанському стилі, згідно із збіркою національних ритуалів, записаних у «Анналах дитастії Чосон» (조선왕조실록), він затвердив конфуціанство* на соціальному рівні. Також сприяв конфуціанству, видаючи книги, зокрема «Самґанхеншіре» (삼간헨실에), «Хьохенрок» тощо.

*Конфуціа́нство — китайська етично-філософська школа, основа китайського способу життя, принцип організації суспільства, засновником якої був китайський філософ Кунфу-цзи, відомий на Заході як Конфуцій, який жив у 551–479 роках до н. е. Спираючись на давні традиції, Конфуцій розробив концепцію ідеальної людини, якій притаманні гуманність, почуття обов'язку, повага до старших, любов до людей, скромність, справедливість, стриманість тощо. Проповідуючи ідеальні стосунки між людьми, в сім'ї та в державі, Конфуцій виступав за чіткий ієрархічний розподіл обов'язків між членами суспільства. Конфуціанство вважало основою соціального устрою моральне самовдосконалення індивіда й дотримання норм етикету, проголошувало владу правителя священною, а метою державного управління — інтереси народу.

Конфуціанство має деякі риси, спільні з релігією - культ предків, ритуали, жертвопринесення.

З II ст. до н. е. і до XX ст. конфуціанство було офіційною державною ідеологією Китаю. Нині позиції конфуціанства дещо ослабли під тиском європейських філософських ідей. У різний час конфуціанство поширювалося в Японії, В'єтнамі, Кореї.

Досягнення під час правління і військові здобутки

Цусімські пірати

Важливим напрямом у зовнішній політиці за царювання Седжона було умиротворення відносин із Японією, оскільки наприкінці XIV — початку XV в. Корея піддалася набігам японських піратів (з 1393 по 1407 рік був зафіксований 61 піратський рейд). Ці напади розоряли господарство та інфраструктуру південних прибережних провінцій, що призводило до їхнього знелюднення, а також порушували морське сполучення з Китаєм та Японією (захоплювалися кораблі, які везли до Чосону цінні вантажі). У цьому пірати користувалися підтримкою як японських (наприклад, правителів Цусіми), і деяких корейських могутніх кланів.


Найбільш спустошливим був набіг в 1419 році, коли японські пірати на 50 військових кораблях, що прямували до берегів східної китайської провінції Джедзян (кит. упр. 浙江, піньінь Zhèjiāng), в 5-й день 5-го місяця, проходячи повз берегів Кореї, висадилися в провінції Чхунчхон (춘천시). Отримавши відсіч з боку корейських сухопутних військ, японці спробували продовжити свій грабіжницький рейд на північ, висадившись 11-го числа в містечку Йонпхьон (Йонпхьондо;연평도) в південній провінції Хванхе (황해남도), яка знаходилася з протилежного боку затоки. Тоді, 14-го дня 5-го місяця 1419 року, король Седжон за порадою і під командуванням свого батька короля Тхеджона, організував Східну експедицію (у рік Земляної Свині) проти піратських гнізд на острові Цусіма (яп. 対馬), розташованому в Корейській протоці за 50 кілометрів від Пусану (부산). Флот у складі 227 кораблів і 17 тисяч солдат під командуванням Лі Джон Му (이정무) був сформований до 6-го місяця і підійшов до берегів Цусіми, до 20-го числа того ж місяця 1419 року потопив за два тижні 124 ворожих судна, і вони завдали значної шкоди прибережним поселенням. Під час вторгнення корейці вбили 700, взяли в полон 110 піратів, а також звільнили щонайменше 140 китайців, захоплених піратами. З корейської сторони 180 людей загинуло у бою.

У вересні 1419 року від губернатора Цусіми Корея домоглася покори та обіцянки надалі робити все, щоб не допускати піратських набігів до її берегів. На прохання цусімського правителя 1443 року (25-й рік віку Седжона) було подписано Кхехеський договір (케헤조약; 계해약조), згідно якого японці отримали дозвіл вести торгівлю в трьох корейських портах Пусанпхо (부산포), Чепхо (제포) і Йомпхо (염포) (договір про відкриття трьох торгових портів «Сампхо» (삼포), куди на рік могло прибувати 50 кораблів, і тимчасово селитися в цих містах. Винятком став 1510 рік, коли японські поселенці Трьох портів підняли заколот, після чого, потім порти були закриті. Протягом XV–XVI ст. японці постійно проживали у південній частині Кореї. Вважається, що Корею щорічно відвідувало до 6–8 тис. японців, а середній термін їхнього проживання становив близько 8 місяців на рік. У Японію вивозили продовольство та тканини (особливо бавовняні), одяг та порцеляну, хутра, женьшень та книги. З Японії до Кореї привозили мідь, олово, барвники, сірку, ліки та пахощі.

З Японією, урядом сьогуната Асікага, відбувався обмін посольствами. Проїзд через Цусіму корейських посольств супроводжувався урочистими ритуалами (Корея була єдиною країною, якій у XVII–XIX століттях дозволялося відправляти посольства до Японії). Влада Цусіми якийсь час визнавала своє «залежне» становище від Кореї — приблизно за тією самою схемою сама Корея визнавала свою «залежність» від Китаю. Виявлялася ця залежність у формі виплати данини, причому у відповідь Корея посилала на Цусіму подарунки, які за своєю цінністю могли перевершувати вартість данини. Єдиним істотним проявом васалітету Цусіми стосовно Кореї було звичайне добросусідство замість колишньої ворожнечі. При цьому Корея не намагалася встановити адміністративний контроль над островом.

Приєднання чжурчженьських земель до Чосона

Корейський уряд давно хвилювало питання приєднання чжурчженьських земель до території Чосона. Чжурчжені* не одразу увійшли до складу Чосона. 

*Чжурчжені (кит. 女眞 / 女真, Nǚzhēn, Rǔzhēn) — тунгуські племена, що населяли в X–XV століттях територію Маньчжурії, Центрального та Північно-Східного Китаю (зокрема територію нинішнього автономного району Внутрішня Монголія), Північної Кореї та Примор'я.

Заснували династію Цзінь, що проіснувала з 1115 по 1234. Зуміли взяти під контроль значні території сучасних Маньчжурії та Монголії. 1204 року перемогли Північну Сун, змусивши її платити данину. У 1210 році почалися тривалі війни з монголами на чолі з Чингісханом. Вони завершилися 1234 року остаточним падінням династії Цзінь.
З XVII століття відомі як маньчжури.

Спочатку в 1234 чжурчженей завоювала монгольська династія Юань (1271–1368), але під час правління династії Мін (1368–1644) чжурчжені вийшли зі складу імперії і стали проживати окремими племенами та князівствами в районі північного сходу Китаю. Чосону вдалося приєднати монгольське намісництво Ссансон(?) в 1356 році, витіснивши чжурчженей до річки Туман (Туманган; 두만강역), потім і на північний схід країни. Взаємини складалися під впливом двох обставин, які сильно вплинули на міжнаціональні відносини корейців та чжурчженів. Першою причиною було те, що чжурчжені нападали на корейські землі, а другою, що корейці дотримуючись конфуціанської етики, вважали чжурчженів «варварами» і вимагали, щоб ті визнали підданство Кореї і постачали в країну щорічну данину.

Для вирішення питання чжурчженів Седжон обрав багатовекторну політику. У 1406 році неподалік від поселень Кьонвон (경원군) і Кьонсон (경성군) побудували спеціальні ринки, що служили торгівлі між корейцями та чжурчженями (чжурчжені привозили для торгівлі хутра та коней, а закуповували тканини та продовольство). 

У 1432 році (14-й рік правління короля Седжона), на південному березі річки Туман була збудована фортеця Йонбук (연북). У 1433 році (15-й рік правління короля Седжона), генерал Чхве Юн Док (최윤덕) віддав наказ витіснити народ чжурчжені з долини річки Амнокан (кор.압록강; кит. Ялуцзян; Ялу; 鸭绿江) та нагір'я Кема (개마 고원). На річці Пхаджо відбулася битва, в результаті якої племена були переможені. Седжон поділив звільнений регіон на «4 адміністративні одиниці» — Йойон, Часон (자성읍), Муджан та Уйє.

«Не можна відмовитися від землі, про яку дбали твої предки, навіть якщо це невеличке рисове поле.»
кит. 祖宗所守, 雖尺地寸土, 不可棄也
кор. 조종(祖宗)께서 지키시던 땅은 비록 척지 촌토(尺地寸土)라도 버릴 수 없다

«Аннали короля Седжона», 78 том, 19 рік правління короля Седжона (1437 рік), 6 серпня

Війська під проводом Кім Джон Со атакували чжурчженців, що вторглися в провінцію Хамґьон, і витіснили їх на північ від річки Туман (Туманган). У 1437 році, (19-й рік правління короля Седжона), там було закладено «6 фортець» — Онсон (온성), Кьонвон (경원), Кьонхин (경흥), Пурьон (부령), Хверьон (회령) та Чонсон (종성).

Розташування фортець забезпечувало захист північно-східних кордонів, і навіть із цих фортець можна було висуватися в походи на ворогів. Пізніше, щоб посилити управління і контроль над територією, землі Чосона стали заселяти північно-східні жителями південних провінцій. Переселення провели таким чином: чжурчженям, що переселилися, давали землю; надавали допомогу при будівництві будинків; чжурчженьських вождів залучали роздачами почесних чинів та предметів розкоші, торговими привілеями; корейських чиновників південних провінцій переселяли на північно-східні землі Чосона.

Скасування сплати данини золотом та чхоньо

Династія Чосон проводила двосторонню політику щодо династії Мін, щороку сплачувала їй данину й у відповідь отримувала щедрі дари. Але все ж сплата данини людськими й мінеральними ресурсами була великим тягарем для державної економіки.

За часів короля Тхеджона та Седжона Великого, династія Чосон сплачувала данину династії Мін молодими дівчатами (чхоньо; 처녀; «незаймана данина» (처녀 조공은) та золотом. Королем Тхеджоном була заснована спеціальна установа для піднесення конньо китайському імператорові. Кількість таких підношень за правління Седжона Великого збільшилась майже вдвічі. За короля Тхеджона уже були спроби зупинити такий спосіб сплати данини, але марно. Дівчата, відібрані для династії Мін, перед тим, як стати придворними дамами, отримували схвалення з боку імператриці, а їхні родини були щедро нагороджені. Деякі з чосонських конньо ставали наложницями китайського імператора, після смерті якого були заживо похоронені в одній могилі разом з правителем.

Седжон Великий звернувся до китайського імператора з проханням звільнити від «золотих податків» його країну, оскільки усі запаси золота та срібла вже вичерпалися на такій невеликій, безплідній землі. У 1430 році (12 рік правління короля Седжона) династія Чосон була звільнена від сплати данини золотом та конньо, за умови посилати в Китай більше коней, шовку та женьшеню.

Літературні праці

У період правління короля Седжона Корея зазнала великого культурного піднесення. Сам Седжон дуже вміло малював бамбук та орхідеї, за його правління працювали такі художники як Ан Ґьон (안견), Кан Хі Ан (강희안), принц Анпхьон (안평), третій син Седжона, також відомий як Лі Йон (이용).

За часів правління короля Сечжона Великого корейська музика стала об'єктом серйозного вивчення та систематизації, результатом якої стало створення найстарішого мензурального запису нот в Азії. Записували нову музику за допомогою чонґанбо (кор. 정간보; 井間譜). Назначив Квансипттогам (кор. 관습도감 (慣習都鑑) Седжон доручив Пак Йону (кор. 박연) впорядкувати китайську музику, що використовувалася в ритуалах поклоніння предкам, і гармонійно об'єднати її з корейською музикою. Крім того, для нової музики були створені нові інструменти, такі як пхьонгьон (кор. 편경) і пхьонджон (кор. 편종).

За часів правління короля Сечжона Великого корейська музика стала об'єктом серйозного вивчення та систематизації, результатом якої стало створення найстарішого мензурального запису нот в Азії, Чоннанбо. Зусилля короля щодо реформування придворної музики призвели не лише до створення власної нотної системи, а й до виникнення особливої ритуальної музики.

Седжон добре розумів, що економіка молодої держави залежить від сільського господарства. Для поліпшення управління економікою країни було видано указ про прогресивний податок, залежнийвід обсягу врожаю. Указ дозволив селянам продавати надлишки зерна. Нова влада привнесла в село стабільність, що не могло не стимулювати виробництво — селяни отримали впевненість, що надлишки не будуть несправедливо відібрані. За рахунок відкриття цілини, освоєння північного прикордоння значно збільшився фонд оброблюваних земель. Коли в державних засіках накопичувалося багато зерна, а країну осягав неврожай і голод, продовольство розподілялося серед селян та бідних прошарків суспільства.

Король Седжон бажав, щоб селяни навчилися агротехнічним методам. За його наказом було складено та виготовлено книгу енциклопедичного змісту Нонсаджіксоль (кор. 농사직설). Книга була написана двома міністрами Чон Джо (кор. 존저) і Пьон Хьо Мун (кор. 변효문). Нонса Чіксоль (농사 직설) («Популярні бесіди про землеробство», 1430), що містила безліч практичних порад, поширювалася по всіх провінціях Чосона і була покликана сприяти поліпшенню стану землеробства на всій його території. У книзі описувалися всі зернові культури, що вирощувалися на полях країни, а також містилися відомості про шовківництво.

Король Седжон Великий виявив свої інтереси і на літературній ниві. Він написав низку творів, які високо оцінені шляхетними нащадками.

Йонбі Очхонґа 용비어천가 («Пісня польоту дракона» 1445)

Сокбо Санджоль 석보상절 («Епізоди з життя Будди» 1447)

Ворін Чхон Ґанджіґок 월인천강지곡 («Пісня Місяця, що сяє в тисячі рік» 1447)

Тонґук Джонун 동국정운 («Словник належної китайсько-корейської вимови» 1447)

Правова та кримінальна система правосуддя

Седжон вважав, що будь-який закон має бути заснований на принципах співчуття та моралі, і він ставив у пріоритет комфорт та добробут народу. Наступні витяги, витягнуті з «Анналів короля Седжона», проілюстрували цю думку:

Король сказав своїм міністрам:

«Як повинно бути важко зрозуміти освіченій людині серйозність образи правопорушення до моменту судової ухвали. Як має бути важко людині з низьким рівнем освіти зрозуміти закони та утримуватися від малих та великих гріхів. Хоча це може здатися неможливим, щоб кожен з нас знав всі закони, ми маємо перекласти на важливіші постанови законодавства в Yidu та розмістити їх публічно, виставляти у громадських місцях так, щоб народ міг уникнути використання законів в кримінальних цілях».

«Аннали короля Седжона», 14 рік правління короля Седжона (1437 рік), 7 ноября,

Друге джерело свідчить, що між чиновниками та королем Седжоном відбувалася суперечка. У цій розмові Сечжон сказав:

«Як ви можете вважати правильним забороняти слабким виявити своє ремствування? Розумію ваші заперечення, але я не бачу правди у ваших рішеннях».

Чиновник Хо Джо (호조) відкликав свої коментарі. Держслужбовець Ан виявив солідарність із королем. Він зазначив:

«У політиці найкраще керувати, коли ми дозволяємо людям розкрити свої таємні думки своїм правителям. Яка система влади під Небесами не може заборонити гідну нагороду за несправедливість та право звернутися. Таким чином, ми задовольняємо суддів та партії».

Ці спогади ілюструють дві точки зору, що суперечать, на функції права. Хо Джо вважав, що, якщо звичайні люди були б знайомі з чинним законодавством, то вони були б не згодні, або вони критикували рішення, винесені суддями, і, таким чином, завдають шкоди репутації та владі правлячого класу. Закон був у його баченні ніщо більшим, ніж простий спосіб контролювати народ. Для Седжона це був спосіб гарантувати, щоб народ не робив неправомірні дії, і зберегти соціальний порядок, який розумівся як щастя тих, хто мешкав у ньому. Тому він прагнув інформувати про закони, гарантуючи для своїх підданих право на оскарження умовно не справедливого рішення. Через рішення дозволити апеляційний процес і в той же час надати імунітет суддям від відповідальності, якщо хтось прийняв неправильне рішення, Седжону вдалося вирішити поширене невдоволення народу і в той же час зберегти авторитет офіцерів закону, що задовольняють обидві сторони.

Соціальна політика

Седжон підкреслював, що «посада короля — правити всім від імені неба та любити людей».

«Робота короля полягає в тому, щоб цінувати любов народу».

Літопис короля Седжона. 76 том, 20 грудня (Кею) 9-й рік правління короля Седжона (1427 р.)

Король Седжон був твердо впевнений, що всі люди варті його поваги: ​​не лише його піддані, а й так звані варварські племена, розкидані по всій Азії. Він був дуже доброю людиною. Він говорив, що велич правителя визначається щастям та багатством його народу. Саме тому благополуччя простих людей було найвищим пріоритетом Седжона. Як монарх він роздавав надлишки продовольства бідним та старим, часто знімав податки з селян та з цілих провінцій, де траплявся неврожай чи кліматичні лиха. 

Нобі (노비), тобто слузі, якому було понад 90 років, згідно наказу короля надавалося близько 288 кг рису у зв'язку з довголіттям. Седжон також часто влаштовував звані обіди на честь людей похилого віку, запрошуючи всіх, незалежно від статусу та громадського стану. Вони повинні бути присутніми на святі для людей похилого віку «Yangon Yeon» (Національна партія для людей похилого віку). Король Седжон також розпочав політику для дітей, які втратили своїх батьків. У медичній установі «Jusen Won» наказував дбати про покинутих дітей та допомагати їх усиновленню.

Король Седжон ввів відпустку у зв'язку з вагітністю та пологами. Спочатку він дав відпустку за місяць до народження дитини жінці-слугі, яка працювала у палаці, тому вона не працювала повний період вагітності. Більш того, після народження дитини король встановив 100-денну відпустку у зв'язку з вагітністю та пологами. Чоловік, який також служив у палаці, також отримував відпустку в 30 днів, щоб допомогти з доглядом за дитиною, після народження дитини!

Політика для інвалідів. Король Седжон звільнив людей з обмеженими можливостями як соціально дискримінованих та зневажених. Тому людині зі сліпотою, яка має справу з музичними інструментами і яка є слабозорою людиною, наказано було спробувати залучати та набирати таланти. Крім того, можна було б значно сприяти професійній підготовці інвалідів шляхом активної підтримки груп інвалідів, які займаються доглядом за хворими та вирощуванням рису.

Внаслідок багаторічного голоду всюди звучали народні пісні та благання, у зв'язку з цим король Седжон вжив особливих заходів. Це призвело до значного скорочення земель, що належать усім великим арміям, у тому числі й вигнанців, і закликав їх позичати землю людям за доступними цінами та займатися сільським господарством.

Седжон також був противником страти і вимагав від суддів виносити смертний вирок лише у виняткових випадках. Прийнятий на його вимогу Закон про три апеляції дав обвинуваченим право тричі звертатися до монарха, гарантуючи, що вони будуть почуті.

1430 року король Седжон провів перший референдум в країні, щоб дізнатися про думку народу щодо нової податкової системи. Це була інша концепція, ніж нинішні вибори та голосування, але це був революційний спосіб ідентифікації людей та прямого відображення їх у політиці. Король Седжон відправив місцевого губернатора на голосування до народу приблизно за п'ять місяців до ухвалення закону про земельне право у 1437 році, який діє вже близько 580 років! Протягом цих місяців під час опросу було опитано 172 806 осіб, з яких приблизно 57% схвалили запропоновану реформу.

Земельне право — це проблема, безпосередньо пов'язана з життям людей, тому політика агресії короля Седжона полягала у тому, щоб активно відбивати голос народу. Був час, коли рішення короля було законом нації, але дивно, що король Седжон висунув політику, яка відбиває думки народу.

Король Седжон жив у невеликому солом'яному будинку протягом двох років. Король Седжон переживав роками за добробут простих людей, а коли життя людей стало дуже важким у голодні роки для Чосона він збудував невеликий солом'яний будинок, як і будинки людей на східній стороні палацового комплексу Кьонбок (경회루), і прожив там скромне життя протягом двох років. Слуги, що турбувалися про нього, клали купу соломи на підлогу трав'яного будинку таємно від короля Седжона. Коли він дізнався, він сильно лаяв їх за це.

Створення «Хунмін Чоніму» (홍민 초님)

У 1420 році Седжон заснував придворну академію Чхіпхонджон (치펀전) («Зала гідних»), вчені якої розробили складовий алфавіт хангиль*, що є нині основою корейської писемності.

*Ханги́ль (кор. 한글) — корейська фонематична абетка. Її характерною особливістю є те, що літери абетки об'єднуються у групи, які приблизно відповідають складам.
Сучасна назва «хангиль» була запроваджена Чу Шіґьоном (주시경) 1912 року. Вона одночасно означає «велика писемність» давньокорейською і «корейська писемність» сучасною корейською мовою. 

На ханчі (кор. 한자; кит. 漢字 — корейська назва китайських ієрогліфів) цю назву записати не можна, хоча перший склад, хан (한), що використовується в значенні «корейський», може бути записаний як 韓. Склад 글 у свій час виник від ієрогліфа 契, але зараз у такому вигляді записаний бути не може, оскільки натуралізувався в корейській мові. В Північній Кореї поширена назва «чосонґиль» (кор. 조선글), що відповідає іншій назві країни. Деякі вчені вважають, що первинно алфавіт називався «хунмін чоним» (кор. 훈민정음, 訓民正音).

 У 1443 році (25 рік правління короля Седжона) Седжон, розуміючи, що прості люди не можуть засвоїти систему ієрогліфів, які до того ж невдало поєднувалися з корейською мовою і не могли передати точного її змісту, самостійно створив власних 28 літер. Голосні букви складалися за принципом інь і янь, а приголосні — за принципом п'яти елементів.

«Наша мова відрізняється від китайської. Прості люди не можуть ієрогліфами передати те, що вони хочуть сказати. Мені прикро щодо цього, тому я створив 28 нових літер, які кожен зможе легко запам’ятати і використовувати щодня.»

Седжон Великий, «Хунмін Чонім»

Указ короля Седжона, який проголошує створення корейського національного письма «Хунмін Чонім» («Повчання народу про правильні звуки»).

У 1446 р. (28-й рік правління короля Седжона) «Хунмін Чонім» був оприлюднений, а один із вчених написав передмову:

«Взимку 1443 року наш король створив 28 літер і описав їх використання в документі, який назвав «Хунмін Чонім». Літери, імітуючи форму предмета, наслідують класику і поєднуються з нотами семи музичних творів. Немає жодної літери, яка б не символізувала двох протилежних сил «інь і янь» і не мала тристороннього значення. Крім того, що вони легкі для засвоєння, ці 28 літер майстерно досконалі і прості водночас.

Ось чому розумний може запам’ятати їх за одну ніч, а найдурнішому вистачить десяти днів. Таким чином, прочитавши будь-яке оголошення, можна зрозуміти його зміст, тим самим усуваючи необхідність в його тлумаченні.

Цими літерами можна записати пісню, або мелодію, користуватися ними навіть не маючи досвіду і легко висловлювати свої думки. Ними можна виразити і записати будь-що, чи то звук вітру, крик журавля, або собачий гавкіт.»

«Аннали короля Седжона», 113 том, 28 рік правління короля Седжона (1446 рік), 29 вересня

Наука, технології та сільське господарство

Правління короля Седжона Великого ознаменувало період наукових досягнень у Кореї. Нова політика Седжона дозволяла людям нижчого статусу, таким як Чан Йон Шіль (장영실), працювати на уряд. Чан — один із найвідоміших корейських винахідників. Коли він був ще молодим, то зміг побудувати низку конструкцій, які полегшували працю робітникам, такі як акведук, канали та інше. У результаті Чану було дозволено жити в королівському палаці, де він очолював групу вчених, які працювали над вдосконаленням корейської науки.

За часів короля Седжона були винайдені водяний і сонячний годинники, що значно полегшило життя простих людей. 

Перший корейський водяний годинник з боєм «чаґьонну» (자격루, 自擊漏).

Згідно Самгук Сагі  (삼국사기), за часів існування трьох королівств (Три корейські держави) в Кореї існували водяний годинник і служба, відповідальна за їх обслуговування. Годинник складався з двох вертикально розташованих судин із водою. Вода зливалася зверху вниз із певною швидкістю. Рівень води вказував на добу. Це було дуже незручно, тому що службовець мав щогодини бити в барабан, щоб повідомляти час.

Дізнавшись про існування водного годинника з боєм за кордоном, король Седжон доручив Чан Йон Шілю та іншим вченим побудувати їх аналог у Чосоні. 

Вони не змогли розробити такий годинник самостійно і вирушили до Китаю, щоб вивчити існуючі конструкції. 

Після повернення в 1434 р. Чан Йон Шіль побудував перший корейський водяний годинник з боєм «чаґьонну» (資格ル / Jagyeokru). 

Цей водний годинник не зберігся до теперішнього часу, проте існує його реконструкція.

На циферблаті годинника було встановлено 12 дерев'яних фігур, які служили індикаторами часу. Годинник мав чотири ємності для води, дві ємності для зливу та 12 стріл, що плавають усередині нижнього контейнера. Коли вода з верхніх контейнерів зливалася вниз трубою в нижній контейнер, одна зі стрілок нахиляла дошку, заповнену невеликими залізними кулями; куля скочувався трубкою в контейнер з більшими залізними кулями. Зіткнення призводило до того, що великі кулі починали рухатися вниз і били по великій тарілці, повідомляючи час. А кулька падає в інший контейнер, який є частиною комплексу важелів та шківів, що запускає рух дерев'яних фігур, щоб візуально показувати час.

Перший корейський сонячний годинник «Анбуільґу».

Винахід «чаґьонну» показав високу майстерність корейських вчених. Однак через свою вартість і складність, вони не могли набути широкого поширення. Дешевшою і доступною альтернативою був сонячний годинник. Чан Йон Шіль, І Чун, Кімджо та інші виготовили перший сонячний годинник у Кореї «Анбуільґу» (앙부일구/앙부일晷, Angbu Ilgu) у формі котла. «Анбуільґу» були виготовлені з бронзи і складалися з чаші з безліччю горизонтальних позначок, що вказують час. Додаткові вертикальні лінії перетинають горизонтальні позначки, компенсуючи сезонні зміни руху сонця. «Анбуільґу» та інші варіанти сонячного годинника, такі як «Хьонджуільґу» (현주일구/현珠日晷, Hyeonju Ilgu) та «Чхонпхьонільґу» (천평일구/천평일동, Cheonpyeong Ilgu), були встановлені в містах, щоб люди знали час доби . Оскільки більшість мешканців не вміли читати, біля позначки кожної години було вирізано зображення однієї з 12 тварин.

Сонячний годинник, виготовлений Чан Йон Шілем, у палацовому комплексі Кьонбок.

Кожна доба за китайським календарем поділяютється на 12 рівних частин, званих здвоєним годинником. Якщо перевести їх у знайомий загальноприйнятий годинник, то кожному такому відрізку часу відповідає наші дві години. Вони позначаються тваринами китайського гороскопу.

Година Миші 23:00-1:00

Година Бика 1:00-3:00

Година Тигра 3:00-5:00

Година Кота (Кролика) 5:00-7:00

Година Дракона 7:00-9:00

Година Змії 9:00-11:00

Година Коня 11:00-13:00

Година Кози 13:00-15:00

Година Мавпи 15:00-17:00

Година Півня 17:00-19:00

Година Собаки 19:00-21:00

Година Кабана 21:00-23:00

В 1441 році (23-й рік правління короля Седжона) наслідний принц Лі Хян (Мунджон;문종) винайшов дощомір. 

Корейський дощомір 1441 р.

Це був перший у світі кількісний датчик дощу, створений за майже 200 років до винаходу датчика дощу Кастеллі в Італії в 1639 році.

19 травня 1442 року Чосон запровадив загальнонаціональну політику виміру опадів і відкрив новий розділ в історії боротьби з повенями за допомогою точного виміру опадів.

1957 року уряд Кореї проголосив 19 травня Національним Днем винахідника на честь дня, коли було запроваджено політику вимірювання кількості опадів.

Дождеміри у вигляді судин були відомі в Китаї в 13 ст., у Кореї вони набули поширення починаючи з 15 ст. та являли собою бронзовий циліндр діаметром близько 15 см, який встановлювався на спеціальному мармуровому постаменті. У Європі дощеміри сучасного типу з'явилися у 17 столітті.

Астрономія за часів династії Чосон перебувала на піку розвитку. Доказом цього може бути небесний глобус Чан Йон Шіля, який, на відміну від інших приладів, незалежно від дня і ночі міг визначити положення Сонця, Місяця, зірок. 

Корейський небесний глобус, який вперше був створений вченим Чан Йон Шілем
 за правління Седжона Великого.

Пізніший глобус «Кюпхьо» (규표) міг, залежно від сезонних коливань, визначити тимчасові зміни.

Вершиною астрономічних і календарних досягнень за часів правління короля Седжона Великого був Чхільджонсан (칠정산) — обчислення, зроблені в 1442 на основі руху семи небесних тіл: п'яти видимих ​​планет, Сонця і Місяця. Ця робота стала можливою завдяки вченим, які розрахували і точно спрогнозували всі основні небесні явища, такі як сонячне затемнення та інші. 

В 1420 році, під час другого року правління короля Седжона, з'явився новий спосіб друку Кьонджа-джа. На той час створення такого шрифту було справді передовою ідеєю.

Важливо ще й те, що шрифт Кьонджа-джа став також взірцем для шрифту ще одного нового шрифту Кабін-джа, найвитонченішого з усіх розроблених Чосоном шрифтів. Цей новий удосконалений шриф з'явився в 1434 році, і став важливим інструментом у культурному розвитку, дозволивши швидко виробляти і поширювати культурну та політичну літературу. Шрифт Кьонджа-джа став сильним проривом.

Розробка зразків вогнепальної зброї

Мир миром, а війна — війною. За правління короля Седжона в Кореї почалася розробка зразків вогнепальної зброї. Найбільш відомим з них стала хвачха (화차), або «вогняний візок».

Хвачха являла собою двоколісний візок і була здатна випускати в бою десятки стріл, що рухаються порохом. Тим самим вона завдавала серйозної шкоди піхоті. Хоча під час правління Седжона її практично не використовували, згодом хвачха стала найважливішою оборонною зброєю Кореї. Наприклад, під час облоги Хенджу 1593 року три тисячі корейських солдатів, використовуючи хвачху, успішно відбили атаку тридцятитисячної японської армії, причому японці втратили понад десять тисяч вбитими.

Облаштування країни

Король Седжон займався не тільки військовими подіями в країні, але так само приділяв особливу увагу і облаштуванню своєї країни, саме під його протекцією в 1419 році був побудований один з найкрасивіших парків Кореї «Кванхаллувон» (광한루원).

1444 року губернатор Чон Ін Джі вражений красою, що захоплює дух, перейменував його в «Кванхаллу», порівнявши з найкрасивішим місячним замком. Цю назву парк має і в наші дні.

Шлюб, подружжя та діти

Королевою короля Седжона була Сохон (소헌왕후) із клану Шім (청송 심씨), від якої в нього зрештою народилося вісім синів і дві дочки. У нього також було три королівські шляхетні дружини, дружина Хе, дружина Йон і дружина Шин, які народили йому трьох, одного і шість синів відповідно. До того ж у Седжона було сім молодших дружин, які, на жаль, так і не народили синів.

Тим не менш, наявність 18 принців, які представляють різні клани по материнській лінії, гарантувало, що в майбутньому спадкоємство престолу буде спірним. Проте, як вчений-конфуціанець, король Седжон слідував протоколу і назвав свого хворобливого старшого сина Мунджона наслідним принцом.

Також в короля було 7 дочок від 11 дружин і наложниць. 

Правління короля Седжона після «чищення» його батька через політичні розбіжності завжди турбувало його і він сердечно переживав і шкодував свою дружину, королеву Сохон, батько якої був страчений за звинувачення у зраді. 

Коли королева Сохон завагітніла, король Седжон наказав зробити для неї окрему кімнату, він сказав: «тепер я сподіваюся на безпечні та здорові пологи» тому це стало подарунком для королеви, ця кімната називалася «Кунсонак» (군성악), що означає пологове відділення.

Їжа

Джерелом надзвичайної витривалості короля Седжона була поживна їжа, яку він любив. Седжон зазвичай любив їсти яєчка білого півня. З давніх часів у Китаї цю страву їли як ганчжон, і навіть за часів династії Чосон говорили, що якщо вагітна жінка з’їсть півня, вона народить сина. У ті часи курка сама по собі була рідкістю, особливо білий півень, тому півнячі яєчка таємно передавалися у спадок, не передаючи в приватні домогосподарства.

Смерть та спадщина

Це гробниця Йоннин (영릉), гробница, в якій похоронена королева Сохон (소헌왕후). Спочатку поховання Йоннин розташовувалося на березі річки Со (Соган) у Кванджу (광주). В 1446 після смерті королеви Сохон там встановили двокамерну кам'яну гробницю, в ліве відділення якої помістили останки королеви, а праву заздалегідь приготували для поховання короля Седжона, яке і зробили після його смерті в 1450 році. Згодом було встановлено, що це місце не дуже підходить для поховання, і Йоннин перенесли в повіт Йоджу провінції Кьонґі.
Йоннин разом з гробницею короля Хьоджона (효종) складають історичну пам'ятку культурної спадщини Кореї Йонньоннин (영녕릉).

Гробниця Сечжона спочатку знаходилася недалеко від гори Курьон (Курьонсан, Сеул) (구룡산 (서울), недалеко від Холлину* (헌릉), гробниці короля Теджона, але вона була перенесена на своє нинішнє місце в Йоджу, Кьонґі, в 1469 (1-й рік правління короля Єджона (예종) через погані.

*Холлин — це могила короля Теджона, 3-го правителя династії Чосон, і королеви Вонгьон, клану Мін. Холлин — це гробниця-близнюк, в якій гробниці короля і королеви були побудовані пліч-о-пліч на одному пагорбі.

У цей час надгробки та кам’яні споруди гори Курьон які раніше були луками, були залишені без нагляду та створені заново. У 1981 році були виявлені надгробки, кам’яні предмети, кам’яні фігури, ліхтарі Чанмьон (장명; 석등) тощо в гробниці, яку вперше відкопав фермер біля підніжжя гори Курьон. Надгробки та каміння Чходжанджі (초장지) були перенесені на територію Меморіального залу короля Седжона.

Седжон осліп через діабет, який зрештою забрав його життя в 1450 році. Його наступником був перший син Мунджон (문종). 

Седжон вирішив, що його хворобливий син, Мунджон, навряд чи проживе довго, і на смертному одрі попросив учених Залу Достойних подбати про його молодого онука Танджона (단종). Як і було передбачено, Мунджон помер через два роки після свого вступу на престол, і політична стабільність, що існувала за Седжона, розпалася, коли Танджон став шостим королем Чосону у віці дванадцяти років. 

Зрештою, другий син Седжона, Седжо (세조), узурпував трон у Танджона у 1455 році. Коли шість закатованих монахів були замішані в змові з метою відновлення Танджона зійшовши на трон, Седжо скасував Зал Достойних і стратив Танджона і кількох міністрів, які служили під час правління Седжона.

***

Пам'ять і шана

За рішенням президента Республіки Корея Лі Мьон Бака (이명박) в 2007 році було розпочато спорудження міста Седжон, названого на честь короля Седжона Великого. В це місто з Сеула перенесли багато урядових установ.

Вулиця Седжонно та Центр виконавських мистецтв Седжон, розташовані в центрі Сеула і названі на честь короля Седжона.

Літературна премія ЮНЕСКО імені короля Седжона — це нагорода, започаткована ЮНЕСКО і яка вручається людині або організації, які старанно працювали над підвищенням рівня грамотності.

На честь короля названо перший корабель із групи есмінців Aegis ВМС Республики Корея, есминцев классу Sejong the Great — DDG-991 King Sejong the Great.

Також японським астрономом-любителем Казуо Ватанабе у 1996 році було названо астероїд 7365 Седжон на честь астрономічних досягнень короля Седжона.

День вчителя (15 травня): день, коли потрібно висловити повагу та подяку вчителю, і він походить від дня народження короля Седжона Великого.

День хангиля (9 жовтня): це національне свято в Республіці Корея на ознаменування винаходу хангиля.

Король Седжон зображений на корейській купюрі в 10 000 вон разом з різними науковими продуктами, створеними під час його правління.

Банкнота Південна Корея, 10 000 вон 2007 року

Банкнота Південна Корея, 10 000 вон 1979 року

На честь короля Седжона у країні встановлено кілька пам'ятників:

Бронзовий пам'ятник королю встановлено у 2009 році на бетонному постаменті на бульварі площі Кванхвамун (광화문광장) і перед Центром виконавських мистецтв Седжон в Сеулі. Скульптором був Кім Йон Вон. Монумент зображує короля, що сидить з посмішкою на обличчі та з книгою в руці. Висота статуї – 9,5 метри. У передній частині пам'ятника лежать глобус, дощомір і сонячний годинник, який придумав король Седжон у період свого правління. Позаду статуї встановлено шість колон із золотим різьбленням та зображеннями основних досягнень короля. П'єдестал містить один із кількох входів у підземний музей площею 3200 квадратних метрів під назвою «Історія короля Седжона». Він був присвячений Дню хангиля на честь 563-х роковин винаходи корейського алфавіту королем Седжоном.

Бронзова статуя Седжона Великого в палаці Токсу (Токсугун;덕수궁).

Статуя короля Седжона Великого в парку Йоідо (여의도공원), Сеул.

***

Образ в кінематографі:

1962 Художній фільм «Подорож світом» / 주유천하, Південна Корея.

У ролі короля Седжона — Кім Ун Ха / 김운하

1964 Художній фільм «Король Седжон» / 세종대왕, Південна Корея.

У ролі короля Седжона — Чхве Нам Хьон / 최남현

1973 Серіал «Король Седжон» / 세종대왕, Південна Корея.

У ролі короля Седжона — Нам Іль У / 남일우

1978 Художній фільм «Король Седжон» / 세종대왕, Південна Корея.

У ролі короля Седжона — Шін Сон Іль / 신성일

1980 Серіал «Пачхонму» / 파천무, Південна Корея.

У ролі короля Седжона — Ю Сун Чхоль / 유순철

1983-1984 Серіал «Дерево з глибоким корінням» / 뿌리깊은 나무, Південна Корея.

У ролі короля Седжона — Хан Ін Су / 한인수

1983-1990 «500 років династії Чосон», Південна Корея.

1990 Серіал «Танець зламаного неба» / Dance of Breaking Sky / 파천무, Південна Корея.

У ролі короля Седжона — Нам Сон У / 남성우

1994 Серіал «Хан Мьон Хве» / 한명회, Південна Корея.

У ролі короля Седжона — Кім Вон Бе / 김원배

1996-1998 Серіал «Сльози дракона» / 용의 눈물 / 龍의 눈물, Південна Корея.

У ролі короля Седжона — Ан Дже Мо і Лі Джун Су / 안재모 і 이준수

1998-2000 Серіал «Король і дощ» / 왕과 비, Південна Корея.

У ролі короля Седжона — Сон Дже Хо / 송재호

2007 Серіал «Воскрешение Бога » / 왕과 비, Південна та Північна Корея.

У ролі короля Седжона — Кім Джун Шік / 김준식

2008 Серіал «Седжон Великий» / 대왕 세종, Південна Корея.

У ролі короля Седжона — Кім Сан Ґьон / 김상경

2011 Серіал «Дерево з глибоким корінням» / 뿌리깊은 나무, Південна Корея.

У ролі короля Седжона — Хан Сок Ґю, Сон Джун Ґі / 한석규, 송중기

2011-2012 Серіал «Королева Інсу» / 인수대비, Південна Корея.

У ролі короля Седжона — Чон Му Сон / 전무송

2012 Художній фільм «Я король» / 나는 왕이로소이다, Південна Корея.

У ролі короля Седжона — Чу Джі Хун / 주지훈

2015-2016 Серіал «Бризки кохання» / 퐁당퐁당LOVE, Південна Корея.

У ролі короля Седжона — Юн Ду Джун / 윤두준

2016 Серіал «Чан Йон Шіль» / 장영실, Південна Корея

У ролі короля Седжона — Кім Сан Ґьон / 김상경

2019 Художній фільм «Розмовляйте один з одним» / «Говорити корейською» / «Мова нашої країни» / 나랏말싸미, Південна Корея.

У ролі короля Седжона — Сон Ґан Хо / 송강호

2019 Художній фільм «Астрономія: запитай у неба» / 천문: 하늘에 묻는다, Південна Корея.

У ролі короля Седжона — Хан Сок Ґю / 한석규

У відеоіграх

Лідер корейської цивілізації у Sid Meier's Civilization V

Лідер корейської цивілізації у Civilization Revolution 2

Початковий правитель Кореї у Europa Universalis IV

***

Король Седжон увійшов в історію за свій розум, шляхетність та співчуття. Завдяки йому Корея отримала дивовижні досягнення у науці та техніці, що спричинили справжню революцію у культурному розвитку корейського народу.

«Кожен підданий йому був подібний до Неба, Землі і Всесвіту»

©Серіал «Седжон Великий» / 대왕 세종, Південна Корея, 2008 р.

*** 

Переклад та підготовка статті: Milana Kovalli (@milanakovalli) 

Консультат з корейської мови: Lana_ClubFate-UA (@Lana_ClubFate) 

Джерело Джерело Джерело Джерело Джерело Джерело Джерело
Джерело Джерело Джерело Джерело Джерело