Притча «Сенс життя»

 

Якось дорогою додому, Хінг Ші зустрівся з людиною, яка так кудись поспішала, що, обганяючи дорогою мудреця, випадково зачепила його плечем. Той спокійно і чемно звернувся до нього із запитанням:

— Скажи, шановний чоловіче, куди так поспішаєш, що нічого не помічаєш на своєму шляху?

— Перепрошую, — сказав той, не зменшуючи кроку, — поспішаю я тому, що зайнятий пошуком сенсу життя і не маю права зволікати, поки мета моя не досягнута.

— Що ж, — промовив Учитель, — я чув про одну людину, яка шукала все життя цей сенс.

— Сподіваюся, істина відкрилася йому? — поцікавився нетерплячий попутник.

— Так, він помер просвітленим, встигнувши шепнути тим, хто був поруч, що зрозумів лише вмираючи, — відповів Хінг Ші.

— І що він сказав?

— Він сказав, що сенс життя — це вибір…

— …Що ж, дякую тобі за бесіду, — сказав чоловік, вклонився мудрецю і майже бігцем продовжив свій шлях.

— …вибір, або жити, або все життя витратити на пошуки цього самого сенсу, — закінчив мудрець, але його слова прозвучали вже в порожнечу.

Випадковий попутник був уже надто далеко. Він поспішав.