Цзяньчжи — мистецтво вирізання візерунків з паперу

Ось такий красивий подарунок із Китаю я отримала від колеги, і була вражена, з якою майстерністю виконана робота. Тому мені захотілося більше дізнатись про мистецтво вирізання із паперу.

А воно має назву цзяньчжи ( 剪纸 Jiǎnzhǐ) — один із видів традиційного народного декоративно-прикладного мистецтва Китаю.

Саме слово складається із двох частин. Перша половина слова 剪 (цзянь) перекладається з китайської як «різати, вирізати». Друга частина слова 纸 (чжи) означає «папір». Техніка цзяньчжи передбачає вирізання фігур із цільного аркуша паперу. Склеювання та складання з частин, як у аплікації, виключені. Це єдина умова вирізання з паперу в цьому стилі. Розмір, сюжет, колір і форма картинок можуть бути різними.

Мистецтво вирізання з паперу має довгу історію, воно виникло за часів династій Шан або Чжоу і передавалося з покоління в покоління. Основним сюжетом цих творів з паперу є праця і життя простого народу. Візерунки з паперу, створювані в повіті Аньсай провінції Шаньсі, широко відомі у всьому світі. Вирізання з паперу — один з найпопулярніших видів народної творчості в Китаї. За даними археологів воно бере свій початок в VI ст.. Відомо, що папір винайшли у Китаї і зовсім не дивно, що й мистецтво вирізання з паперу зародилося саме там. На початку, коли папір був дуже дорогий, і на його виготовлення витрачалося багато зусиль і часу, вирізати з паперу могли лише найбагатші верстви населення, зокрема члени імператорських сімей. Це мистецтво на той час можна порівняти з ювелірним. Вирізані з паперу фігурки подавали один одному на свята, ними прикрашали зачіску та одяг, навіть приклеювали на обличчя.

Згодом папір ставав дешевшим, мистецтво цзяньчжи стали опановувати менш багаті та знатні люди. Поступово змінювалися і сюжети картинок. Якщо перші роботи зображували божества, химерні квіти та дивовижних тварин, то надалі стали з'являтися фігурки, що зображують сцени з життя простих людей, орнаменти, сімейні свята та народні перекази. Також використовувались силуети для декорування житла (часто вікон), предметів, меблів. Цзяньчжи стало настільки популярним, що майже в кожній сім'ї був свій умілець. Пояснюється це частково тим, що для створення гарних силуетів не потрібні серйозні матеріальні витрати.

Дійшло стародавнє витончене мистецтво і до наших днів. Сьогодні дуже популярними є листівки, картини, віконні прикраси, виконані в техніці цзяньчжи. Найчастіше вирізають їх із паперу червоного кольору різної щільності за допомогою ножиць та гострого ножа. Досвідчені майстри можуть вирізати відразу кілька копій силуету, склавши аркуші паперу разом.

Орнаменти за сюжетом бувають в основному шести видів: деталі весільних церемоній, квіти та птахи, тварини, зображення людей, пейзажі та каліграфія. Техніка заснована на вирізанні та дотриманні ажурності, в результаті виходить багатий деталями орнамент.

Особливе місце у Китаї займають новорічні прикраси з паперу. Це можуть бути ієрогліфи з побажаннями благополуччя, персонажі китайського гороскопу або просто майстерно вирізані силуети птахів, тварин, людей. Фігурки бувають недорогі, з простого паперу, примітивні. А зустрічаються і справжні витвори мистецтва, вирізані настільки тонко, що важко повірити, що це робиться вручну. Такі роботи дарують на урочисті події і довго зберігаються у сім'ї, передаються з покоління до покоління.

Європейці вперше побачили твори китайських майстрів лише у XIII столітті, коли мешканці Піднебесної приїхали показати свій традиційний Театр Тіней. Акторів у цьому театрі замінювали саме фігури, вирізані з паперу та прикріплені до бамбукових паличок. Їх переміщали за екраном-ширмою. Фігурки оживали, відкидаючи химерні тіні на екран. Театр Тіней і досі існує у Китаї.

Цзяньчжи асоціюються з атмосферою святкових, весільних та ін. церемоній. У 2009 р. вирізання візерунків із паперу було внесено до каталогу нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО.