Зародження і хронологія китайського мистецтва живопису

Про зародження китайського живопису існують легенди, згідно з якими він виник у IX або VIII ст. до н.е., в епоху П'яти імператорів (кінець епохи неоліту).

Стародавні зразки китайського живопису збереглися на керамічному посуді - це зображення людей, риб, тварин. З ІІ ст. до н.е. почав розвиватись фресковий живопис, а потім, з поширенням буддизму, з ІІ ст. н.е. з'являються настінні зображення. На той час вже існували зображення на шовку, самі ранні знайдено в гробницях II ст. до н. е.— II ст. н. е.. Розквіт китайського живопису припадає на час П'яти династій і династії Північна Сун. За традицією, що склалася, хронологія китайського мистецтва вибудовується за царюючими династіями.

Епоха Неоліту - 5000-1900 рр. до н.е.

Епоха Ся - XXI-XVI ст. до н.е.

Епоха Шань-Інь - XVI-XI ст. до н.е.

Західна Чжоу - 1066-771 рр. до н.е.

Східна Чжоу - 770-256 рр. до н.е.

Династія Цінь - 221-206 рр. до н.е.

Західна Хань - 206 р. до н.е. - 24 р. н.е.

Період Троєцарства - 220-265 (280) рр..

Західна Цзінь - 265-316 рр.

Східна Цзінь - 317-420 рр.

Епоха Шести царств - 420-589 рр.

Династія Суй - 581-618 рр.

Династія Тан - 618-907 рр.

Епоха П'яти династій - 907-960 рр.

Династія Ляо - 916-1125 рр.

Династія Сун - 960-1279 рр.

Північна Сун - 960-1126 рр.

Південна Сун - 1127-1279 рр.

Династія Юань - 1280-1367 рр.

Династія Мін - 1368-1644 рр.

Династія Цін - 1644-1911 рр.

Сучасний період - 1911 р. - до сьогоднішнього часу.

Всі перекази про виникнення мистецтва у Китаї вказують на один і той же початок як живопису, так і каліграфії. Справді, навчання живопису велося у Китаї за тими самими законами, що і навчання письма. Кожен композиційний мотив ділився на кілька елементів, які художник-початківець тренувався виписувати окремо, і також навчався малювати окремо кожен елемент людського обличчя при створенні портрета, пелюсток та елементів квітки перед тим, як відтворити квітку повністю. Таке поетапне навчання стосувалося всіх жанрів живопису і притаманно як для зображення людей, так і тварин, квітів, пейзажів та інших.

Традиційно виділяють три основні жанри китайського живопису:

- пейзажний живопис – «гори та води»;

- портретний жанр;

- зображення рослин, птахів, комах – «квіти та птахи».

Серед менш популярних жанрів — анімалістичний живопис, живопис із фігурами людей та в окремий жанр виділяється живопис бамбука.

Живопис із фігурами людей походить від храмового розпису. Пейзажний живопис утвердився пізніше портретного жанру, виділившись з каліграфії в епоху Шести царств, але за кількістю сувоїв, що дійшли до нас, і по відношенню до інших жанрів живопису займає головне місце. Саме на цих сувоях проявляється властива китайцям єдність людини та природи. Людина завжди зображена дуже маленькою, підкреслюється, що вона є лише малою частиною світобудови, але в той же час становить єдине ціле з величною природою. Свитки і картини із зображенням птахів і квітів - найпізніший жанр, що з'явився наприкінці правління династії Тан і набув поширення в епоху П'яти династій (X ст.).

Китайці помітили, що предмети при віддаленні змінюють свої розміри, і поміщали виддаленні предмети не на задньому плані композиції, як робили багато століть західні художники, освоївши лінійну перспективу, а переносили у верхню частину картини.

Класичний китайський живопис представлений горизонтальними та вертикальними сувоями, зробленими з паперу чи шовку та розписаними тушшю чи мінеральними фарбами, а також альбомними листами. Художники працювали в техніці монохромного живопису тушшю та в поліхромному — водяними фарбами. Майстри, діючи у суворих традиціях тієї чи іншої школи, поступово привносили нові елементи та створювали нові прийоми живопису.

*********** 

ДЖЕРЕЛО: Ірина Новікова "Мистецтво Японії, Китаю та Кореї"