Хризантема як символ у китайському живописі

Хризантема, так само, як і орхідея, одна з чотирьох благородних рослин. Ця квітка прикрашає собою сади до пізньої осені, ніби кидаючи виклик зимі, і символізує бадьорість духу, дарує людям радість, красу та гарний настрій. Так само хризантема – це символ спокою та піднесеної самотності. На відміну від весняних квітів, гнучких та чарівних, хризантема символізує "пізні пахощі" - поважну зрілість, відхід від світу у високу самоту ("пустельник, що ллє пізній аромат"). При цьому залишаючись "гордою в інеї" - квітучою навіть у морози. Її називають прекрасною, скромною, цнотливою – втіленням урочистості осені.

"Хризантеми, що розквітають в холодну осінь, не бояться негоди та злих вітрів. Дивовижний приклад сили та завзятості"

китайський поет Юань Чжень 

Писати хризантеми по-китайськи «цзюй хуа» (菊花) почали в династію Південна Сун (12 ст.), а в династію Мін і Юань цей напрямок розвивали літератори і вчені, що пішли від служби, які захоплювалися її "ароматом пустельництва та духом усамітнення".

Китайські майстри живопису, поезії та музики присвячували цій квітці свої найкращі твори. З хризантеми готують чай терпкий і ароматний, золотисте вино і навіть ліки. Розведенням хризантем у Китаї займаються вже понад три тисячі років, причому вирощуються ці квіти не лише заради естетичної насолоди, а й у побутових цілях: їх використовують як у кулінарії, так і в медицині.

"Вино із хризантем - це напій, який вміє знімати печалі і відводить від земних турбот"

китайський поет Тао Юань-мін

В Китаї хризантеми не прийнято дарувати на дні народження, 8 Березня, День вчителя та інші свята. У цієї квітки своє особливе свято, коли вся увага прикута лише до цієї гордої квітки. Відмічається воно дев'ятого числа 9-го місяця за місячним календарем. Під час свята «Середини осені» є День хризантем. У Пекіні, в парку Юаньміньюань, проходить традиційна виставка хризантем, на яку приходять десятки тисяч людей.

Квіти займають особливе місце у китайській культурі. Як у стародавньому, так і в сучасному Китаї квіти та деякі види рослин вважаються символами тих чи інших якостей людини. Орхідея символізує витонченість і скромність, бамбук - прямоту і стійкість, персик - довголіття, хризантема - символ досконалості, осіннього спокою та достатку.

У "Книзі квітів" відомого китайського літератора 16 століття Юань Чжунлана є такі рядки: "Милуванню квітами найбільше сприяє чай, а за ним тиха бесіда. А найгірший тому супутник - вино. Хоча чарка доброго вина приємніша нашим шлункам, ніж чашка чаю, душа квітів цурається всього вульгарного і грубого. Краще задовольнятися сушеними фруктами, ніж робити щось гидке квітам". Тож не дивно, що у сучасному Китаї квітам відводиться таке почесне місце.

Часто хризантеми пишуть у вазах, але це не натюрморт, квіти живі. Китайський художник за традицією швидше напише будь-який живий об'єкт, ніж конструюватиме набір з неживих предметів, гарно розміщених на столі.

До речі, передати на одному аркуші картини кілька квіток, які відображали б різні стадії цвітіння – від бутону до повністю розкритої квітки, було дуже важливим фактором у досягненні природності.

Старі китайські посібники з живопису містять у собі глибокі наукові знання авторів у ботаніці, коли йдеться, наприклад, про життєві стадії якоїсь рослини, її особливості. Знання у хімії, коли мова заходить про поради художнику у самостійному приготуванні пігментів для фарб. Знання історії мистецтв країни, коли йдеться про тих чи інших художників, історичних особистостей. І в той же час ці старовинні книги просочені поезією, коли для повноти передачі сутності об'єкта часом не вистачає застосування звичайної сухої мови. Потрібно враховувати і те, що книги з мистецтва на Сході наповнені особливими поняттями, аналогів яким у західній літературі та взагалі у мовах, не існує. І оскільки вони є основоположними, то статті та книги з мистецтва цих країн рясніють суто специфічними поняттями, які стають зрозумілими далеко не відразу.

Як приклад наводимо цитату з «Слово про живопис із саду з гірчичне зерно» (17 століття):

«Зображуючи квіти, необхідно знати, як малюють бутони - ті, що наполовину розпустилися, готові розпуститися і ще зовсім не розкриті. У кожній формі своя тонкість. У молодих бутонах пелюстки ростуть разом, охопивши серцевину квітки, структура (ши) усієї квітки зазвичай вже міститься в цій формі. У бутонах, які повинні ось-ось розкритися, зелене листя з оболонки починає прориватися, а перша пелюстка з'являється подібно до язичка маленької пташки, що злизує нектар з квітів, або подібно до кулачка, з якого виставлений один палець…» 

«Бутони, які зовсім не розкриті, схожі на блакитні перлини, подібні до зірочок, нанизаних на стебло».

Поняття (Ши) - можна інтерпретувати як щось, що несе в собі ци і представляє життєву якість речі. Ши зазвичай перекладали словом «реальність», маючи на увазі, що воно проявляється, коли художнику вдається безпосередньо доторкнутися до реальності. Спочатку воно означало «насіння», згодом його стали перекладати як «субстанція». У роботах китайських фахівців це поняття є антиподом «красивості», «прикраси», тому, проводячи паралелі з європейським мистецтвом, можна помітити, що в портретах людей похилого віку Рембрандта китайське поняття ши присутнє у незамутненому стані. 

Хоча орхідея символізує весняну пору, а хризантема – осінь, можна зустріти їх разом, на одній картині.

Осінь – час збирати плоди урожаю. Часто китайські художники поруч із хризантемами пишуть глек та чаші з молодим вином, чайник із чаєм, живих чи приготованих до трапези крабів.

Богомоли, коники, метелики та інші комахи цілком гармонійно пожвавлюють картини з хризантемами.